I ВИРIС Я НА ЧУЖИНI



Категории Тарас Шевченко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал I вирiс я на чужинi, I сивiю в чужому краï; То одинокому менi Здається — кращого немає Нiчого в Бога, як Днiпро Та наша славная краïна... Аж бачу, там тiльки добро, Де нас нема. В лиху годину. Якось недавно довелось Менi заïхать в Украïну, У те найкращеє село... У те, де мати повивала Мене, малого, i вночi На свiчку Богу заробляла; Поклони тяжкiï б'ючи, Пречистiй ставила, молила, Щоб доля добрая любила Ïï дитину... Добре, мамо, Що ти зараннє спать лягла, А то б ти Бога прокляла За мiй талан. Аж страх погано Утiм хорошому селi: Чорнiше чорноï землi Блукають люди; повсихали Сади зеленi, погнили Бiленькi хати, повалялись, Стави бур'яном поросли, Село неначе погорiло. Неначе люди подурiли, Нiмi на панщину Iдуть i дiточок своïх ведуть!.. I я, заплакавши, назад Поïхав знову на чужину. I не воднiм отiм селi, А скрiзь на славнiй Украïнi Людей у ярма запрягли Пани лукавi... Погано дуже, страх погано! В оцiй пустинi пропадать. А ще поганше на Украйнi Дивитись, плакать — i мовчать! А як не бачиш того лиха. То скрiзь здається любо, тихо, I на Украïнi добро. Мiж горами старий Днiпро, Неначе в молоцi дитина, Красується, любується На всю Украïну. А понад ним зеленiють Широкiï села, А у селах у веселих I люде веселi. Воно б, може, так i сталось, Якби не осталось Слiду панського на Украйнi. 1848 р.
I ВИРIС Я НА ЧУЖИНI