Якби тобI довелося



Категории Тарас Шевченко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Якби тобi довелося В нас попанувати, То знав би ти, пане-брате, Як ïх називати, Отих твоïх безталанних Дiвчаток накритих. А то верзе бiсизна-що Та й думає: Ми-то! Ми-то людям покажемо Оцих безталанних Та навчимо шануватись Паничiв поганих! Шкода й працi! Поки села, Поки пани в селах, Будуть собi тинятися Покритки веселi По шиночках з москалями, I не турбуйсь, брате. Добре,— кажу.— А все-таки Невеличку нате, Оцю одну, останнюю. Слухайте ж, панята. Дiвчата на луцi гребли, А парубки копицi клали, Та, знай, на сонце позирали, Та нiсенiтницю верзли. Звичайне, хлопцi. А дiвчата, Мов тi сороки, цокотали Та до криницi учащали У яр погуляти. Найкращая з всього села Давненько вже у яр пiшла, Узявши глечик; та й немає, А лановий i не шукає, Мов i не бачить. Не новий Оцей лукавий лановий. Стара собака, та ще й бита. У балцi стало щось кричать, Побiгли хлопцi рятовать. Аж там панич несамовитий, Недолiток, таке творить, Сердешну дiвчину мордує. Сердешна дiвчина кричить. Прибiгли хлопцi, не рятують — Бояться пана. А один, Щонаймолодший, озирнувшись, Та вилами пана I просадив, мов ту жабу. Застогнав поганець Та й опрiгся. Порадились, Дали в город знати; Суд наïхав, подивились, Попились завзято Судовики. Закували Хлопця молодого Та в тюрму захвасували... Та й бiльше нiчого. На верствовiм шляху в полi Корчма пiд вербою Стоïть собi в холодочку, А попiд корчмою Сидять в путах арестанти. Трохи одпочити Позволено бiдолагам Та води напитись. Сидять собi, розмовляють, А дехто й куняв. А з-за гори поïжджане На шлях виïжджають, Аж три тройки. I, звичайне, Коло корчми стали — Дати коням одпочити, Та й дружки пристали Спiваючи. Отож стали, Молодая встала, Взяла кварту оковити Та й почастувала Сердешного невольника I його сторожу. Коли дивиться, погляне... Боже! милий боже! Меж невольниками в путах Той самий єдиний Ïï месник безталанний — Несе з Украïни Аж у Сибiр ланцюг-пута... А ти будеш тута У розкошi i не будеш Нi знати, нi чути Його плачу вседневного... Не почастувала Свого месника святого I не привiтала, Тiлько глянула на його... Та й бiльше нiчого. Попереду поïжджане Рушили в дорогу, А за ними й невольники Побрязкали путом Понад шляхом. I нiкого Не видно, не чути Коло корчми, одна собi Поки що осталась З шинкаркою; кругом неï Димом розстилалась В полi курява. I смерклось. I вiк не великий, Не тiлько день. На хуторi Танцi та музики — Аж до пiвночi. Придане Постiль пiшли слати У комору, а молода Вийшла мовчки з хати, Та й пропала. Скрiзь шукали, До свiту шукали, Та не найшли. Де ж подiлась? Де? Помандрувала За невольником убогим У Сибiр... Та й годi. [Перша половина 1849, Косарал]
Якби тобI довелося