<< Главная страница

ЛIлея



Категории Тарас Шевченко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал За що мене, як росла я, Люде не любили? За що мене, як виросла, Молодую вбили? За що вони тепер мене В палатах вiтають, Царiвною називають, Очей не спускають З мого цвiту? Дивуються, Не знають, де дiти! Скажи менi, мiй братику, Королевий Цвiте! Я не знаю, моя сестро. I Цвiт королевий Схилив свою головоньку Червоно-рожеву До бiлого пониклого Личенька Лiлеï. I заплакала Лiлея Росою-сльозою... Заплакала i сказала: Брате мiй, з тобою Ми давно вже кохаємось, А я й не сказала, Як була я людиною, Як я мордувалась. Моя мати... чого вона, Вона все журилась I на мене, на дитину, Дивилась, дивилась I плакала. Я не знаю, Мiй брате єдиний! Хто ïй лихо заподiяв? Я була дитина, Я гралася, забавлялась, А вона все в'яла Та нашого злого пана Кляла-проклинала. Та й умерла... А мене пан Взяв догодувати. Я виросла, викохалась У бiлих палатах. Я не знала, що байстря я, Що його дитина. Пан поïхав десь далеко, А мене покинув. I прокляли його люде, Будинок спалили... А мене, не знаю за що, Убити — не вбили, Тiлько моï довгi коси Остригли, накрили Острижену ганчiркою. Та ще й реготались. Жиди навiть нечистiï На мене плювали. Отаке-то, мiй братику, Було менi в свiтi. Молодого, короткого Не дали дожити Люде вiку. Я умерла Зимою пiд тином, А весною процвiла я Цвiтом при долинi, Цвiтом бiлим, як снiг, бiлим! Аж гай звеселила. Зимою люде... боже мiй! В хату не пустили. А весною, мов на диво, На мене дивились. А дiвчата заквiтчались I почали звати Лiлеєю-снiгоцвiтом; I я процвiтати Стала в гаï, i в теплицi, I в бiлих палатах. Скажи ж менi, мiй братику, Королевий Цвiте: Нащо мене бог поставив Цвiтом на сiм свiтi? Щоб людей я веселила, Тих самих, що вбили Мене й матiр?.. Милосердий, Святий боже, милий! I заплакала Лiлея, А Цвiт королевий Схилив свою головоньку Червоно-рожеву На бiлеє пониклеє Личенько Лiлеï. 1846 25 липня, Киïв
ЛIлея


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация