У нашIм раÏ на землI



Категории Тарас Шевченко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал У нашiм раï на землi Нiчого кращого немає, Як тая мати молодая З своïм дитяточком малим. Бувая, iнодi дивлюся, Дивуюсь дивом, i печаль Охватить душу; стане жаль Менi ïï, i зажурюся, I перед нею помолюся, Мов перед образом святим Тiєï матерi святоï, Що в мир наш бога принесла... Тепер ïй любо, любо жити. Вона серед ночi встає, I стереже добро своє, I дожидає того свiту, Щоб знов на його надивитись, Наговоритись. – Це моє! Моє! – I дивиться на його, I молиться за його богу, I йде на улицю гулять Гордiше самоï царицi. Щоб людям, бачте, показать Своє добро. – А подивiться! Моє найкраще над всiми! – I ненароком iнший гляне. Весела, рада, боже мiй! Несе додому свого Йвана. I ïй здається, все село Весь день дивилося на його, Що тiлько й дива там було, А бiльше не було нiчого. Щасливая!.. Лiта минають. Потроху дiти виростають, I виросли, i розiйшлись На заробiтки, в москалi. I ти осталася, небого. I не осталося нiкого З тобою дома. Наготи Староï нiчим одягти I витопить зимою хату. А ти нездужаєш i встати, Щоб хоч огонь той розвести. В холоднiй молишся оселi За ïх, за дiточок. А ти, Великомученице! Села Минаєш, плачучи, вночi. I полем-степом iдучи, Свого ти сина закриваєш. Бо й пташка iнодi пiзнає I защебече: – Он байстря Несе покритка на базар. Безталанная! Де дiлась Краса твоя тая, Що всi люде дивувались? Пропала, немає! Все забрала дитиночка I вигнала з хати, I вийшла ти за царину, З хреста нiби знята. Старцi тебе цураються, Мов тiï прокази. А воно таке маленьке, Воно ще й не лазить. I коли-то воно буде Гратись i промовить Слово мамо. Великеє, Найкращеє слово! Ти зрадiєш; i розкажеш Дитинi правдиво Про панича лукавого, I будеш щаслива. Та не довго. Бо не дiйде До зросту дитина, Пiде собi слiпця водить, А тебе покине Калiкою на розпуттi, Щоб собак дражнила, Та ще й вилає. За те, бач, Що на свiт родила. I за те ще, що так тяжко Дитину любила. I любитимеш, небого, Поки не загинеш Межи псами, на морозi Де-небудь пiд тином. [Перша половина 1849, Косарал]
У нашIм раÏ на землI